На цей раз поговоримо трішки про психологію. Річ досить елементарна, звичайно, якщо у вас є здатність помічати все навколо. Ми говорили про різні звички та якості наших викладачів, ось час, щоб оцінити їхній характер... за їх взуттям. За день повз наші очі проминають безліч взуттєвих пар: жіночих, чоловічих, яскравих, класичних…. Насправді, саме взуття яскраво говорить про внутрішній світ людини. Варто зазначити, що в результаті проведеного розслідування всі, без виключень, учасники показали себе дбайливими хазяїнами своїх “нижніх” друзів. Отже, розпочнемо нашу подорож із керівництва. Пижик А.М. — не тільки заступник декана, але й вельми скромна людина,– про це говорять простягнуті заокруглені носочки у вигляді прямокутника. Розмір стандартний, що може свідчити про внутрішню цілеспрямованість та впевненість, яку ніхто не побачить ззовні. Помітні також і шкіряні нашивки, що є прямим свідком двоплановості і всеобачності. Мордвінцев В.М. — має витончений смак, можливо, тому в душі - прихований романтик. Делікатні розрізи на боках свідчать про просторість душі, дружелюбність та тонкий гумор. Класично чорні, з довільно-заокругленою формою натякають на гармонічне поєднання суворості та щедрості.
Зовсім інший представник— Ставнюк В.В. Людина, яка звикла керуватися правилами, при цьому легко між ними маневрує й афішує свої легкі правопорушення завдяки своєму ораторському дару. Перевагу надає взуттю з шнурівкою, тому кожний день в нього неповторний і кожний жест потрапляє в історію. Класично чорні, класично прямокутні. Терпиловський Р.В.— представник вільного польоту. Увага акцентується на зіппер, що свідчить про рішучість, характерність та сміливість. Ця людина може врятувати вашу гідність, але варто іноді більше любити себе. Рижов С.М.— класичний представник власника неординарного взуття. Ви ще дивуєтесь, чому його важко наздогнати в коридорах? Ця людина перебуває в декількох місцях одночасно, тому достукатись до його серця дуже важко. Масивна шнурівка доводить, що ця людина щедра, обережна і допитлива. Палієнко М.Г.— єдина жінка, яка погодилась продемонструвати свої чобітки. Має великі запаси взуття, що говорить про комунікабельність, рішучість та впевненість у собі. Є велика схильність до камінців, тому ця людина дуже полюбляє подарунки й сюрпризи. Котляров П.М.— надзвичайний стиль, ніби синтез несумісних понять, але в цьому коктейлі ще присутня романтичність та готовність до подвигів. Шкіряні нашивки та делікатно прошита доріжка свідчить про те, що ця людина обережна в висловлюваннях, але її може видавати погляд. (див. http://www.gaudeamus.wmsite.ru/fotoalbomy)
Любовні пригоди викладачів
[ Міла Шатіло ]
 Святий Валентин увірвався в наше життя як сніг на голову, як грім серед ясного неба... Здається, що його день і є ідейним втіленням того, що на нашій мові називається «любов», зі всім, що притаманно для широти розуміння цього поняття – з необмеженим бажанням зробити цей світ кращим, звісно, починаючи з себе. І мимоволі складається враження, щодо «неофіційного запровадження» цього свята в нашій країні в 19.... якомусь році, (здається, десь одразу після того, як ми успішно почали навчатися і переймати звичаї та свята у більш цивілізованих заокенських суспільств) цієї самої любові в нашій країні просто не існувало. Щоб з`ясувати це питання, одних теоретичних моделей недостатньо, радянські кінофільми та романи до уваги не беремо, бо ж – не факт... Наші викладачі, як завжди, допомогли нам у розв`язанні цієї нагальної та актуальної проблеми, щиро відповівши на наступні запитання:
· Чи пам`ятаєте Ви свій перший поцілунок?
· Ваше ідеальне побачення?
· З якими словами у вас асоціюється слово «кохання» (любов)?
Перший поцілунок А.М.Пижика відбувся в школі, в 15 років. До речі, там же він і познайомився з майбутньою дружиною (в 1 класі), яку (у відповідь на запитання про ідеальне побачення) водив на концерти. Молодий склад викладачів на запитання відповів наступним чином: О.В.Ляпіна пам`ятає перший поцілунок, що був у дитячому садку, а Е.В.Синиця, звісно ж – ні. Ідеальних побачень у них не було, а у пошуку аналогії слову «любов» думки вчених розділились... О.В.Ляпіна не знаходить йому словесних відповідностей, а в Е.В.Синиці це слово ні з чим не асоціюється.
Викладачі кафедри археології дали різні відповіді – С.М.Рижов не пам`ятає перший поцілунок, на відміну від Р.В.Терпиловського («Обязательно!»); у першого кожне побачення ідеальне. С.М.Рижов вважає, що найближче до слова «любов» стоїть «тяга», а Р.В.Терпиловський визнає, що це слово не має аналогій.
Пальму першості, (або почесне місце невиправних романтиків) в опитуванні зайняли викладачі з кафедр історії Стародавнього світу та Росії. П.М.Котляров не може задовольнитися існуючим і доводить, що нема кінця ідеальному. «Осінь, холод, дощ і Ватутінський парк...» - його ідеальне побачення; «теплість, ніжність, краса...» - асоціативний ряд до слова «кохання»; «Перший поцілунок пам`ятаю, але зараз розумію, що все має бути по-іншому...». Тяжко не погодитись з В.В.Ставнюком, який переконаний, що: «кохання – містке поняття, з конкретними словами не асоціюється». В.М.Мордвінцев добре пам`ятає перший поцілунок « – у туристичному поході в горах, хоча це було дуже давно...»; «ідеальне побачення – море, місяць, скелі...»; «асоціація з коханням – ніжність, напевно.».
Анонімний викладач відверто зізналась, що ідеальним побаченням було: «круїз, море, корабель..., хоч і подібного роду зустрічей було багато...». А от синонімічний ряд до слова «любов» виник одразу і без сумніву – «щастя, чоловік».
Мабуть, на цьому неперевершено-оптимістичному поєднанні буденності та свята варто підбити підсумки і констатувати, що в результаті проведеного опитування було з`ясовано ряд важливих пунктів. Любов у нашій країні не просто існувала, а процвітала, асоціюючись з голубами, тобто романтики хоч відбавляй... Радянським кінофільмам можна вірити. Але, не зважаючи ні на які офіційні запровадження дня «кохання», ми не можемо однозначно сприймати ці нововведення, бо ми все ще далекі до розуміння основоположних термінів «кохання», «любов», адже навіть наші викладачі не дали нам їх переконливих визначень. Дивує, що нікому не спало на думку поставити слова «love», «amore» etc. в синоніми до «любов», про що це може свідчити? Чому на таке, здавалось би, просте запитання не знаходять переконливої відповіді опитувані? Питання залишається відкритим...
Що ж до ідеальних побачень, то кожний вбачав у них близьке йому до душі, але в будь-якому разі це було щось особливе і важливе для кожного. А от перший поцілунок згадали. далеко не всі... Мабуть треба зважати на пройдений час...
Зранку — стільці, увечері — гроші!
[Vira Losytska]
Фінансові проблеми студентів почались, напевно, ще з виникненням першого університету. Вже тоді про бідність університетських вихованців складались анекдоти, притчі, вірші. Може цей стереотип виявився на рідкість живучим, а може просто студенти не змінились, але і сьогодні прикметник “голодний” чомусь асоціюється з іменником “студент”. Звичайно, зараз для більшості проблема фінансування стоїть не настільки гостро, як раніше. Тут комусь батьки допомагають, хтось сам підробляє, а найбільш геніальним держава виділяє кошти. Їх кількість залежить від старанності, працьовитості, розуму, іноді – від милосердя Фортуни стипендіата. “Хорошисти”, тобто ті, чий середній бал не нижчий за 4, до початку цього року отримували 162 грн, відмінники – 200 грн. Всіх студентів, які за результатами останньої зимової сесії можуть сподіватися на отримання стипендії, страшенно зацікавили заяви влади про її можливе підвищення. В зв’язку з цим ходило море чуток: як про суму, що буде виплачуватись, так і про бал, починаючи з якого буде нараховуватись середня стипендія. Окремою темою для розмов було те, звідки візьмуться гроші для таких надбавок, адже за найскромнішими прогнозами середня стипендія підвищувалась на 100 грн., за найсміливішими – сягала 500 грн. Правда, як завжди, виявилась десь посередині. За спеціальним указом, звичайна стипендія нараховується в розмірі 300 грн., за умови, що середній бал на екзаменаційній сесії не нижчий за 4. Підвищена стипендія тепер сягає 375 грн. Середній бал для її отримання також залишився колишній – не менше 5,0. Приємно і те, що різниця між звичайною та підвищеною стипендіями збільшилась, все-таки відмінники заслуговують на достойну винагороду за свою працю. Окрім того, системою нового стипендіального забезпечення передбачено встановлення ряду соціальних стипендій:
- студентам із числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - 1060,0 грн.;
- студентам з числа осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи - 300,0 грн.;
- студентам з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством) - 327,0 грн.;
- студентам, які є інвалідами з дитинства та інвалідами І, ІІ та ІІІ групи - 327,0 грн.;
- студенти, які мають сім'ї з дітьми - 300,0 грн.
- Якщо стипендіат має право на кілька додаткових соціальних стипендій, кожна з них призначається та виплачується окремо.
- Студенти, які навчалися за державним замовленням та перебувають в академічній відпустці, за медичними показниками, відповідно до наказу ректора, призначається матеріальна допомога в розмірі 88,80 грн.
Для підтримки талановитої та обдарованої молоді запроваджено 700 стипендій Президента України, 500 стипендій Верховної Ради України та 100 стипендій Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів. Міністерство освіти готує пропозицію про відміну оподаткування працюючих студентів. Тепер, зважаючи на зростання фінансової підтримки, у багатьох з’явився додатковий стимул для покращення своєї успішності. Здається, влада починає розуміти, що саме від сучасних студентів залежить майбутнє цієї країни, тому можна сподіватись, що через кілька десятків років іменник “студент ” перестане доповнюватись прикметником “бідний”.
Іст.факт: Шлюбний контракт: любов чи розрахунок?
[ Ковбасюк Стефанія ]
Шлюбний контракт у нашій країні поки що не прижився. Йому недовіряють, називають цинічним винаходом капіталістичного Заходу і т.д. Звичайно, наші люди занадто романтичні для нього!...Та все минає, кохання тут не є виключенням. Із цьго приводу згадується анекдот: „Дружина, прийшовши додому, говорить чоловікові: „ А що, Іванови замирилися?”. Чоловік питається: „ З чого ти це взяла?”.- „Та от бачила як вони мило разом дрова пиляють”.- „Так це,- відповідає чоловік,- вони майно ділили.” Насправді, зовсім не смішно. Це і не дивно, адже цей анекдот більш схожий на правду життя, ніж на жарт. Саме щоб не допускати подібних ситуацій і існує шлюбний контракт.
Його вигадали не зараз, і навіть не сто років тому. В законах Хаммурапі неодноразово згадується існування „ документа з печаткою ” , без якого шлюб вважається недійсним. З тексту „Законів” ми можемо скласти уявлення про вірогідні пункти цього „Контракту”: жінка мусила народити дитину, бажано сина , не зраджувати чоловіку ( при чому сам чоловік гарантій подружньої вірності не давав! ). Є і археологічні підтвердження існування шлюбних контрактів ще в давній Месопотамії. При розкопках хурритського міста Нузі, яке знаходилось на півночі Месопотамії, було знайдено тисячі глиняних клинописних табличок. Були серед них і шлюбні контракти, в яких зазначалось, що бездітна дружина мала дати свою рабу в наложниці чоловікові, але у випадку, коли дружина все ж таки народить сина, то він мав привілеї поряд із дитиною наложниці. Аналогія цього простежується в Біблії (Кн. Буття) в історії Авраама, його дружини Сарри, наложниці Агарі і синами Ісааком та Ісмаїлом. Справжніми творцями шлюбного контракту вважаються давні греки. Перш, ніж вступити у шлюб, вони оформляли угоду, в якій описувались майнові відносини і правила, згідно яким подружжя разом розпоряджалося спільно нажитим майном. Такі відносини існували в давньому світі аж до поширення християнства. Так існує зразок шлюбного договору, записаний на папірусі в елліністичному Єгипті в 311 р. до Р.Х., на острові Елефантина і завірений, як то і мало тоді бути, шістьма свідками. В документі говориться, що якийсь Гераклід бере в дружини вільнонароджену жінку Деметрію, дочку Лептіна і Філотіди з острова Кос. „Вільний бере її вільною” з приданим - сукнями та прикрасами - вартістю в 1000 драхм. Гераклід, в свою чергу (нарешті в чоловіків з’являються обов’язки!), надасть Деметрії все, належне вільнонародженій жінці, а жити вони будуть там, де за взаємною згодою будуть вважати за потрібне чоловік та тесть.
Якщо ж Деметрія вчинить щось погане, чим, не дай Боже, знеславить чоловіка, то вона позбавлялась всього, що принесла з собою, проте Гераклід мав довести істинність своїх звинувачень проти Деметрії у присутності трьох свідків, настільки шанованих, щоб їм виказали довіру обидві сторони. Гераклід не має права вводити в дім іншу жінку, ні визнавати дітей, народжених незаконною дружиною.
Якщо ж чоловік таки зрадить дружину і вона зможе довести цей прикрий факт, то йому доведеться не лише повернути їй придане, але і виплатити 1000 драхм пені - моральні збитки за збезчещення...
В християнському світі від колишньої емансипації не залишилось і сліду. Наприклад, в Англії XV-XVI ст. все майно подружжя належало виключно чоловікові. Тобто, будь-яка власність дружини при вступі в шлюб переходила до чоловіка. Але вже в XVII ст. жінкам таки вдалось відстояти своє право розпоряджатися майном. Отже, спостерігається очевидний прогрес, адже ще сторіччя тому вчені мужі вели суперечку: чи є все ж таки у жінки душа?...Чи вони більш схожі на братів наших менших?...
Але чому я постійно розповідаю про Захід? Є цікаві приклади і на території СНД. Після трагічної смерті Олександра Пушкіна більша частина його майна була списана за борги, але Наталья Гончарова, згідно їх шлюбному контракту, змогла повернути своє придане.
Зрозуміло, в Радянському Союзі ні про який шлюбний контракт мова не йшла. Які можуть бути ділові стосунки всередині „ ячейки общества ”??!!
В Україні закон про шлюбні контракти був прийнятий 15 років тому, але, як я вже зазначала, широкого розповсюдження не набув. Чи такий він цинічний яким його вважають? Чи так погано знати, що тобі ніколи не пробачить твоя дружина (чоловік) ? Чи обоє ви хочете дітей? Такі питання перед весіллям задавати не хочеться, не хочеться думати, що тебе можуть зрадити, що твої надії можуть не справдитись і ніхто не буде за це відповідальний. Шлюбний контракт допомагає уникнути подібних розчарувань. Він допомагає наперед домовитись та погодити вирішення форс- мажорних ситуацій. Це не питання довіри чи недовіри коханій (коханому), це лише спосіб вберегти себе від неприємних сюрпризів, хоча б матеріально. Від моральних потрясінь ніякий шлюбний контракт вас, звісно, не захистить. Зклеїти розбите кохання ніщо не зможе.
X-laws: «Пухнаста інквізиція»
[ Якушик Сергій ]
Середні віки – темні віки… Таке розуміння досить довгого періоду Європейської історії передається людям наче по генетичній пам’яті. Період історії який можна охрестити Епоха Російської Рулетки, коли людське життя важило… так, досить часто воно просто важило, та про це пізніше. А зараз повернемося до головної думки – якщо ти вродлива жінка, повна сил і наснаги, з довгим волоссям і гарною поставою, а у сусіда невпинно лис краде курей або ви просто заздрісна сусідка, вітаємо, - вас назвуть відьмою. Або ви чоловік, і ви не так глянули, чи просто глянули, чи сусід запідозрив свою дружину у зв’язку з вами – ви слуга темних сил. Але хто ми такі щоб судити традиції і вірування того часу? Вірно, ніякого права на таке ми не маємо, та й головна ідея полягає в іншому, а саме не багаттям єдиним кара здійснювалася. Так Середньовіччя і Ранній Новий Час, разом з інквізицією, породили цілу плеяду дійсно жахливих засобів катувань, які без найменших криків сумління були задіяні. Але не так все погано. Думаю про індульгенції чули всі, так ось, ці папірці не єдиний бізнес-маневр церковних служителів по відношенню до прихожан. Ситуація не з простих, тебе або вже запідозрили, або от-от… і що робити? Правильно – стати на ваги. Хочеш жити не здумай худнути – головне правило. За тогочасним розумінням, або ж скоріше сприйняттям, слуги Диявола важили менше ніж нормальні люди, особливо беручи за увагу їхні розміри і конституцію тіла. Але досить було того, щоб суддя, який одноосібно приймав рішення, видав довідку, що з вашою вагою все в нормі і вітаємо, ви вільна людина і вже ніхто не міг притягти вас до «суду». Не потрібно зазначати, що цей процес був успішно поставлений церковниками на майже промислові рейки – за одну таку процедуру людина викладала кругленьку суму. І вже точно зрозуміло всім, що відбою від бажаючих просто не було. Але оптимізм ситуації ми залишаємо і йдемо далі, а далі нічого веселого вже немає. Опускаючи ряд моментів судової тяганини, ми переходимо відразу до покарань. І вибір тут був широкий і різноманітний, але будучи людиною м’яко-сердечною, автор залишає за собою право представити тільки покарання, котрі носили скоріше моральний характер, ніж фізичний. Отже, панове, уся «м’якість» інквізиторів до вашої уваги. В давні часи незаплямована репутація мала надзвичайно важливе значення і тому деякі покарання мали за мету не тільки засудити окремо взяту людину, скільки були засобом тримати усе суспільство у моралі. Так, як приклад, Залізна маска у Австрії, її змушували носити молодих жінок, які «не скромно» одягалися. А тепер уявіть собі, що це покарання збереглося і до наших днів… кхе. Інший приклад – колодки, в які заключали обвинувачуваного і залишали на поталу натовпу, а коли нещасного починали лоскотати і штирхати, то з моральної, кара перетікала у фізичну.
На таких не складних прикладах, можна побачити, що психологічний тиск, на рівні з фізичними випробуваннями, був невід’ємною частиною процесу покарання, і в подальшому приймав все жорстокіші і удосконалені форми.
Між нами жінками
[Marie Sch., Lesya Franko]
У минулому номері ви могли прочитати статтю про способи полегшення життя від чоловіків, а тепер нова рубрика допоможе прекрасним створінням вирішувати та обговорювати проблеми з чоловікам мирно і майже без наслідків. Наші любі чоловіки, читайте і запам’ятовуйте свої помилки і, можливо, все стане на свої місця.
Ми впевнені, що тема цієї статті далеко не геніальна, і про існування таких ось товариств із обмеженою відповідальністю знає кожен другий. Але не всі задумуються над тим, на скільки вони є впливовими: навіть простий перехожий (звичайно, чоловічої статі) може відчути цей вплив на собі. Але мова не про це. Нашим завданням є не залякування людей, а роз’яснення , що ж воно таке є. Кожне таке ТОВ має свій статут (письмовий, затверджений, та й просто усний). Деякі ТОВ-а запроваджують членські внески та можуть мати навіть свою печатку,- це тільки початок. В залежності від серйозності членів та взагалі самої організації визначається місце загальних зборів, пленарних засідань тощо. Зазвичай це кафе, громадські місця, але можна зустріти і штаб-квартири з символікою, з кодовими замками та власними архівами. Важливим є так звана “чистка”, що передбачає розгляд кожного члена ТОВ, останні плітки, які його стосувалися, загальне відношення суспільства, останні досягнення, промахи, сімейний стан, особисті справи. Все це дає змогу кожному висловити свою позицію, можливо, допомогти, якщо в цьому є потреба. Тут діє принцип -“Чим більше нас, тим менше їх”. Якщо труднощі виникають у однієї людини, то ця проблема стає загальною, тому і вирішується вона швидше та ефективніше. Таке ТОВ не є замкнутою системою, хоча певний кастинг існує. Коли приходить нова людина, всі члени мають дати згоду на її вступ. Це все відбувається за долі секунди, дещо приховано, але досить зрозуміло. Напевно напрошується питання про вихід з такого ТОВ. Такого пункту немає... А навіщо? Набагато цікавіше сидіти з подружками і обговорювати вчорашнє побачення, кумедну поведінку хлопця або ж крилаті вірші Тютчева під своїм вікном, аніж тримати це все в собі. А якщо в твоєму житті трапиться лихо, - ти знаєш, що тебе не покинуть подруги та навіть нададуть фінансову підтримку. Можливо, що єдиним мінусом є те, що весь штаб ТОВ знає всі подробиці життя всіх хлопців дівчини, але ж ніхто не заставляє її все розповідати =). Не було згадано про лідера. Він обирається на певний період всіма членами, і в свою чергу на голову ТОВ припадає багато роботи. Хоча є розподіл праці: є, навіть, свій бухгалтер, секретар, а якщо є архів, - то архіваріус.
Куточки України:Українська Венеція!!!
 Ми й надалі намагатимемось знайомити вас із цікавими куточками нашої країни, про які, можливо, ви навіть і не чули, адже нашим завданням є пошук затишних місцевостей для вашого відпочинку.
[ Скоробогатько Верòніка ]
Канали замість вулиць…Човни – головний вид транспорту… Проте це не Венеція… Хоча саме з цим відомим містом порівнюють українське містечко Вилкове на Одещині, що розташоване в пониззі Дунаю на кордоні з Румунією.
Це місто виникло, можна вважати, випадково і далеко не в найпридатнішому місці. Саме сюди в сер.ХVII ст.. втікали люди, що не бажали відступитися від своїх поглядів і підкоритися Никонівській релігійній реформі. Згодом, у цей край почали переселятися норовисті українські козаки, що виспівували пісні про «Запорожців за Дунаєм». Місце вибрали на материковій частині на низьких наносних берегах, які під дією вітрів і паводків, затоплювалися водою.
Перша офіційна згадка про Вилкове датована 1762 роком, щоправда, тоді воно ще іменувалося Ліпованське. Назва Вилкове прижилася пізніше: у цьому місці Дунай розгалужується на три гирла (рукави) – Очаківське, Старостамбульське та Бєлгородське, а ручкою «столового прибору» служить Килійське гирло.
Навіть сьогодні велика частина міста не має вулиць у нашому звичному їх уявленні. Замість них єрики – канали, річки та протоки, по яким, немов на автомобілях, снують місцеві жителі на човнах. Але все ж за традицією ці широкі та вузькі водні артерії носять горді назви: вулиця Максима Горького, вулиця 28 червня, провулок Рибацький тощо. Щоправда, вздовж них немає тротуарів, їх замінюють так звані кладки – спеціальні містки завширшки в дві дошки, що спираються на невеличкі стовпчики, тягнуться більш ніж на 80 км. Також через єрики перекинуті простенькі дерев’яні містки, верх яких не закріплений. Так, якщо на човні перевозиться негабаритний вантаж, то верх моста знімають, а коли човен проходить, то ставлять на місце.
Особливою, мало кому знайомою, романтикою пронизане життя в цьому місті. Враження посилюють безмірна кількість чудового вина, дивовижно свіже повітря та унікальність природи розташованого поблизу Дунайського біосферного заповідника. Так, у Вилкові вирощують виноград «Новак», абсолютно унікальний – ніде немає такого сорту, який би ріс на мулі та воді. Шанувальники ж рибного лову гідно оцінять тихі береги Дунаю і його протоки, зарослі схиленими до води вербами та очеретом. Ви побачите тут безліч екзотичних птахів, які живуть на плавнях: це і рожеві пелікани, і казарки, і смугасті яструби, і знамениті орлани білохвості. Також можна поїхати на екскурсію по Дунаю на катері, де вам покажуть «0» кілометр – місце впадання Дунаю в Чорне море. Заночувати туристам не проблема: можна в готелі, а можна домовитися з хазяївами будинків. За добу зазвичай беруть 20-25 грн. Отже, для тих, хто ще не відвідав Італію і не побував у Венеції, пропонуємо поки помилуватися нашою «Українською Венецією». Повірте, якщо Ви хоч би раз побуваєте в українському Придунав’ї, назавжди залишитеся закохані в цей край. Відчуття ні з чим не порівнянне, коли сидячи біля будиночка в невеликому зеленому садку і попиваючи смачне вино, чуєш за огорожею шум проїжджаючого моторного човника. Приїжджайте до цієї чудової місцини і насолодіться прекрасними пейзажами, смачним вином, рибалкою і, звичайно, незабутніми враженнями, які може дати лише «Українська Венеція».
Літопис студента: День першого сумніву
[ Stasenko Maria ]
Єдине, що керує моїм життям і допомагає мені жити - загострене почуття справедливості. Життя саме по собі паскудне, а люди за природою своєю ще гірші, але я ще сподіваюся змінити все на краще...
Коли я вирішила стати істориком, я не хотіла слави, грошей чи визнання. Я хотіла просто показати людям, яким насправді було минуле, зокрема, мені хотілося довести, що людство не правильно розуміє те, що коїлося в Італії за часів правління Муссоліні. Я хотіла показати яким він був, як боляче йому було дивитися на руїни Батьківщини після поразки в першій Світовій війні, як він (так само!) намагався змінити все на краще, як він любив, чим він жив і чому помилявся... я хотіла поновити Справедливість! Навчити людство цінувати свою країну понад усе, незважаючи ні на що! Але... потрапивши в середовище сучасних істориків я зустріла нерозуміння... там панували зовсім інші ідеали...
За моїм розумінням завдання історика полягає в тому, щоб опрацювавши джерельну базу з певного питання, писати історію для тих, хто не є істориками. Тому треба творити такі книжки для людей, які люблять історію, яким буде цікаво читати. Щоб вони були вдячні авторові так, як я була вдячна Грантові за книгу "Юлій Цезар", яка була зрозуміло написана на основі писемних джерел, також мені відомих... але, як можна помітити, Грант не українець, бо на Україні писати такі книжки для людей серед істориків не вважається престижним!
Престижно працювати над вузькими темами типу "еволюція конструкції обідка горщика протягом XVII-XX ст" або "лінгвістичні джерела доісторичного села Кацапетівки"... От коли ти напишеш таку роботу, ще й бажано мовою, яку ніхто не зрозуміє, тоді ти справжній науковець! Головне, щоб в пересічного плебея не дай боже не виникло думки твою шляхетну працю прочитати!!! Оце визнання!
Я так не хочу! Шановне панство, для чого таке існування?? Навіщо такі історики?
“Ідеальна жінка” для чайників
[Rizhiy Alisa]
 14 лютого – День Святого Валентина! Усі починають носитися по крамницях у пошуках романтичних подарунків своїй половинці, всіх охоплює шалене почуття закоханості (навіть, якщо його не було до цього). ... І ось, будучи під впливом романтичної гарячки, звучить пропозиція руки і серця! Але хто-небудь серйозно замислюється про сімейне життя, пропонуючи шлюб?! Ми маримо, що зараз панує «демократія» в сім’ї, вважаємо, що ера кухонного рабства закінчилася. Життя великого міста не дозволяє дуже багато часу приділяти домашнім справам, а особливо молодим сім’ям (гроші ще не відмінили!). Отже, вічні проблеми розподілу домашніх справ постають знову, а обминути їх не дуже легко.
Відчайдушні історики завжди шукають рішення своїх проблем у минулому і, можливо, це дуже правильно. Вашій увазі пропонується цікава стаття з журналу «Домашнее хозяйство», США 1955 року:
«Правила для хорошої дружини.
* тримайте вечерю напоготові. Це продемонструє те, що ви думаєте про нього і турбуєтеся про його потреби. Більшість чоловіків голодні, коли приходять додому і перспектива хорошої вечері (особливо якщо це його улюблена страва) - необхідна частина теплого домашнього затишку.
* Приготуйте себе. Відпочиньте 15 хвилин, щоб освіжитися до його приходу. Поправте одяг, вплетіть стрічку у волосся: будьте свіжі і веселі до його приходу.
* Будьте веселим і цікавим співбесідником. Він потребує підйому настрою після важкого дня, і обов'язок дружини забезпечити це.
* Приберіть удома. Обійдіть кімнати перед його приходом.
* Приберіть підручники, іграшки, газети. Протріть столи від пилу.
* У холодні місяці - розведіть вогонь в каміні. Ваш чоловік відчує, що досяг оазису відпочинку і порядку, і зрадіє. Крім того, турбота про його комфорт надасть вам величезне особисте задоволення.
* Подумайте про дітей. Маленьких дітей умийте і вимийте їм руки, причешіть їх і, якщо це потрібно, переодягніть. Діти - це маленький скарб, йому буде приємно побачити їх у відповідному вигляді. Дотримуйтесь тиші. До його приходу, вимкніть посудомийку, сушарку і пилосос. Постарайтеся переконати дітей не шуміти.
* Будьте щасливі бачити його.
* Вислухайте його. У вас може бути багато важливої для нього інформації, але не робіть це в мить, коли він повернувся, дайте спочатку висловитися йому - пам'ятайте, його теми для розмови важливіші за ваших.
* Зробіть цей вечір його вечором. Ніколи не скаржтеся, якщо він прийшов пізно, або вечеряв і розважався без вас.
* Не вивалюйте на нього ваші скарги і проблеми.
* Не скаржтеся, якщо він запізнився на вечерю або взагалі не прийшов ночувати.
* Віднесіться до цього як до дрібниці в порівнянні з тим, що він переніс впродовж дня.
* Створіть йому комфорт. Усадіть його в зручне крісло або укладіть його на ліжко.
* Майте напоготові прохолодний або теплий напій для нього.
* Поправте йому подушечку і запропонуйте зняти його черевики.
* Не ставте питань про його дії і не сумнівайтеся в його думках.
Пам'ятайте, він - голова сім'ї!»
Звісно, що думки чоловічої і жіночої половин з цього приводу розділилися. Після прочитаного постає питання: «Чи насправді образ ідеальної домогосподарки знищено? Наскільки емансиповане сучасне суспільство?!!!». Так, і не буде дивним вже в наступному номері знайти аналогічний перелік вимог для ідеального чоловіка.
|
