|
 
Геть від Москви!
[Ігор Іваницький]
В нас завжди серед українців культивувалися «дружні» стосунки з сусідами. Ну не може справжній українець спокійно заснути, знаючи, що сусід живе краще… Так і держава наша, чи то друже, чи то гризеться з ляхами, москалями, мадярами… Все було би суперово, якби от трішечки, буквально на капельку відтягнути наш кордон (на захід десь так в район Лісабона, а на схід до Камчатки, чи принаймні до Сахаліну), от тоді би й нам не погано було і сусіди би з нами мирились… А якщо серйозно, то якось не по собі дивлячись на карту і бачучи не вельми приємну позу України, а з-заду з хтивою посмішкою «старшого брата». А, власне, чого старшого? Я ніяк не можу зрозуміти їх логіку. Те що вони гарно, а головне переконливо вміють брехати і красти чужу історію, то й «коню понятно», але ж… Герб їх, «Двуглавая курица» пізніший від чернігівського двоголового орла, вже не кажучи, що столиця Русі наш Київ, а не їх Москва…Давайте ж поговоримо про сучасні стосунки. Попри все те, що ми нічого не можемо протиставити економічно, і військово, і промислово сильнішому «брату», потріпати нерви нашим гламурним романом з НАТО - це як. Якщо в ХІІІ ст. ведмеді по Москві бігали, то зараз вони. бальзам мені на душу, президентами можуть стати. Так, так вибори в Московії закінчились і прогнозовано виграв Дімка Мєдвєдєв. Цей фрукт для нас, хохлят, мало відомий, та одне ясно, що заправляє там Вова Пут Ін. І Бог йому в поміч, тільки не дуже приємно чути з його вуст заяви, мовляв України втратить свою територіальну цілісність…Та й Дума їхня «підкачала» з Кримом. «Любі друзі», мені здається що в питаннях Криму треба поставити жирнющю крапку!!! Він наш був, є і дасть Бог буде!!! А от слова якогось там російського генеральчика, що їх армія готова вирішити наші братські проблеми кардинально раз і назавжди, то я, тому пану, пораджу менше пити. Жириновський теж дещо Бушу пообіцяв в офіційному звернені і з привичним російським «слегка подвыпившим» станом та ще й в копашці з двома аналогічними братками, і що з того? Америка і до сьогоднішнього дня гниє своїм історичним ходом…
Шановні, так само як і євреїв наполовину ніколи не буває, так і політика прямолінійною бути не може… Слід враховувати наші стратегічні наміри і підлаштовувати під них потенційні можливості. НАТО - це звичайно не мед, але чудово співміщається з лозунгом 20-их років – «Геть від Москви». Бажаємо жити по-європейськи, то й за це треба чимось і платити… Хтось сказав: слід зробити маленьке зло заради великого добра. Хотілось би подякувати нашим братам за більш ніж трьохсотлітнє співжиття: це і спровокований вами період «Руїни», смерті козаків на будівництві Петербурга, і війна з Швецією, часті українські голоди, ведення бойових дій в Першій Світовій війні на нашій землі, аналогічно 1939-1945 роки, руйнування УНР, три голоди, особливо голод 1932-1933, другу половину 30-их років які позначилась масовими репресіями і розстрілами, за Афганістан, Чорнобиль… І за все те про що ще не сказано. Але на цьому треба зупинитись, у нас є своя дорога – Європа, а у вас своя… Скажу словами Сердючки: «Russia goodbyе».
ТЕритОРІЯ Біблії
[Марія Стасенко]
На великодній месі проповідь розпочинається не з воскресіння Ісуса, а зі старого заповіту, а саме з історії про вихід євреїв з Єгипту (Песах). Згідно з книгою «Вихід» Старого Заповіту Мойсей ім'ям Бога вимагає від фараона відпустити його народ, обіцяючи , що інакше Бог покарає Єгипет. Фараон не послухався, і на Єгипет були обрушені лиха (10 кар Господніх):
1. Покарання кров'ю. Це коли води нільські перетворилися на кров. Причиною цього могли бути червоні водорості, що за певних природних умов могли розмножитися та пофарбувати воду у червоно-бурий колір.
2. Ці водорості, в свою чергу отруїли рибу, що харчувалася ікрою жаб. З вцілілих ікринок з'явилася велика кількість жаб (покарання жабами), які вилізли на сушу та загинули.
3. Їх маленькі гниючі тільця привабили бліх та мух (нашестя комах).
4. Блохи були носіями вірусу, яким вони заразили тварин, що призвело до їх неадекватної поведінки (цькування дикими тваринами) та
5. єгипетську худобу, що призвело до її масової загибелі (мор худоби).
6. А мухи заразили людей інфекційною хворобою, що викликає страшні нариви (виразки і нариви).
7. Невдовзі після цього на єгипет насунулася страшенна піщана буря (тьма єгипетська).
8. Під час бурі повітряні маси взаємодіють з холодним фронтом, що породжує град та блискавки, які неосвічені єгиптяни вважали небесним вогнем.
9. Сильні вітри збили з звичних шляхів міграції ефіопську сарану, і вона опинилася в Каїрі (нашестя сарани).
10. Град дає вологу, сарана залишає екскременти, все це залишалося на посівах. Тоді за вечерею первісток отримував найбільшу порцію, що означало в даному випадку найбільшу кількість токсинів, від чого він і помирав (смерть первістків).
Отже сучасна наука може легко пояснити ці «дива». Про несуттєвість та абсолютно звичайну природу «10 покарань» та самого Виходу свідчить і те, що в жодному іншому джерелі, якими так багата історія Єгипту, про ці події не згадується.
Сім смертних гріхів студента
[Стефанія Ковбасюк]
у зв'язку із пасхальними святами всі так чи інакше починають замислюватись над питаннями моралі, вести розмову із своєю совістю або тим, що від неї залишилося...І тут на згадку приходять сім смертних гріхів і, перебираючи їх у своїй пам’яті, кожен приміряє по черзі усі гріхи на себе. Але це в ідеалі=). Насправді, багато хто і всі сім згадати не може, не говорячи вже про те, щоб занадто перейматися усвідомленням своєї гріховності. У цій статті я не збираюсь із пастирським пафосом закликати усіх до покаяння, не моя це справа, для цього, як часто жартують, є спеціально навчені люди. Цікавою є історія складення цього списку найстрашніших гріхів. А історія – це по нашій частині, так би мовити.
В Біблії точного переліку семи сметрних гріхів немає, усі безпосередні заборони обмежуються Декалогом, тобто десятьма заповідями. Як вважає більшість вчених, першим, хто склав подібний список, був Евагрій Понтійський, візантійский вчений і богослов IV сторіччя. В його творах мова йшла про вісім гріховних помислів. Як не парадксально, але він, людина яка вперше виділила 8 людських пороків, був пізніше визнаний єритиком. Але, як кажуть, варто було лише „кинути” ідею і проросла вона вже у поглядах Папи Григорія Великого ( VII ст.), у якого печаль була замінена на заздрість, а марнославство об’єднано з гордістю. Широкого розповсюдження концепція семи гріхів набула після праць Томи Аквінського в XIII сторіччі.
Так якими ж є ці гріхи в останній редакції? I. Гордість-Superbia. II. Заздрість-Invidia. III. Ненажерливість-Gula. IV. Хтивість-Luxuria. V. Гнів-Ira. VI. Пожадливість-Avaritia. VII. Лінь( Зневіра)-Acedia.
Друга частина моєї статті буде присвячена аналізу в відсотковому відношенні шансів середньстатистичного студента потрапити у Пекло, що є досить актуальним перед таким важливим святом. Так почнемо:
1.Гордість, вона ж пиха. Характерна далеко не для всіх студентів; найбільш вразливими в цьому плані є студенти-відмінники, які вважають, що знають якщо не все, то вже точно більше, ніж сам викладач. - 5%
2.Заздрість. Мабуть, її відчував кожен, особливо під час оголошення модульних чи екземенаційних оцінок...але в цілому, я думаю, її відсоток не катастрофічно великий.-9%
3.Ненажерливість. Це вже точно не типово студентський гріх; тут хоча б один раз в день щось встигнути з’їсти в перерві між підготовкою семінарів, написанням курсових і рефератів та слуханням лекцій...-1%
4.Хтивість. Яка там хтивість...а може це справжнє кохання??? А в істинному коханні нічого гріховного бути не може...-2%
5.Гнів. На кого власне гніватись?...На викладачів – резону нема, якщо не бажаєш достроково закінчити Університет...На друзів – можна, звичайно, але є велика вірогідність того, що довго вони це терпіти не будуть.-3%
6.Пожадливість. Знову ж таки для студента ця вада не є визначальною. Студенту багато не потрібно – головне, щоб не вигнали, і життя буде прекрасним до наступної сесії. Є і виключення – ті шановні студенти, які в гонитві за балами готові тінню ходити за викладачами, перекрикувати своїх однокурсників...але, на щастя, їх не так багато.- 10%
7.Лінь. Від неї нікуди не дінешся...Як казала одна розумна людина, все наше життя- це боротьба з лінню і з цим твердженням важко не погодитись...-20%
Отож, за моїми підрахунками, гріховність середньстатистичного студента складає 50%. Як бачимо, шанси на спасіння в нас ще залишились... Головне, мабуть, бути щирими та іноді все ж прислухатись до своєї совісті=).
X-laws: Катування
[Стефанія Ковбасюк]
 Якщо згадувати знаряддя середньовічних катувань, то їх список, звичайно, буде значним – диба, „ австрійські сходи”, „ іспанський комірець”, „ відьомське крісло”- це вже не говорячи про ті знаряддя, які допомагали інквізиторам та іншим подібним до них „ гуманістам” проводити катування позбавленням сну, водою... Про це можно говорити довго та барвисто, бо, мабуть, ніде людина не виявила себе настільки винахідливою як у всьому, пов’ язаному із знущанням та вбивством собі подібних.
Часто вражають не самі знаряддя, хоча деякі з них є справжніми пам’ятками інженерної думки, але те, заради чого вони застосовувались. Безідейно їх не застосовували навіть останні садисти. В історії, про яку буде йти мова далі всьому також передували ідеї...Ідеї Справедливого Неупередженого Суду.
Смерть звинувачених завжди починалась однаково – тоді, коли вони про неї ще не підозрювали. Не підозрював лихого і цей барон, отримавши одного прекрасного ранку з рук зблідлого слуги запечатаний сімома печатями пергамент і монету – їх було знайдено біля воріт замку. В пергаменті йому було наказано з’явитись на перехресті лісових доріг біля його замку опівночі, щоб предстати перед трибуналом суду Феме. Як свідчить історія, барон, скоріше здивований, аніж зляканий, туди таки поїхав...В означеному місці його зустріли і, зав’ язавши очі, доставили до місця призначення - підземного лабіринту, який знаходився прямо під Баденським замком. Коли нещасному барону розв’язали очі він побачив вузький коридор, прикрашений в кращих традиціях триллерів знаряддями катувань...Але найгірше було попереду. Його вивели до зали, у кутку якої був вівтар, в ніші – розп’яття. Перед вівтарем було крісло, в якому сидів голова суду – Фрайграф. Справа та зліва від нього розмістились на дерев’яних лавах “вільні засідателі”, обличчя яких були сховані за масками.
Підсудному вмінили таку кількість злочинів, що виправдати його не зміг би і сам Диявол. Після винесення вироку (мабуть задля економії часу промова на захист не виголошувалась) звинуваченого провели у сусідній зал, де стояла велика бронзова статуя Діви Марії. Напівмертвому від страху барону наказали поцілувати її. Засуджений зробив кілька кроків в її сторону і тут спрацював добре налагоджений механізм...Розпахнулись стулки і чотири гаки втягнули жертву всередину. Така собі модифікована релігією Iron maiden...Але на цьому страждання аристократа не завершувались. Під його ногами відкрився люк і він, ще напівживий, впав у підвал, де знаходились шість дерев’ яних із ножами по всьому периметру циліндри, які до того ж повільно обертались. Між двома верхніми на силу могла протиснутись людина, два наступні розміщувались ще щільніше і т.д. Що і казати, що від людини, яка потряпляла в таку м’ ясорубку залишались лиш окремі шматки плоті...
Суди Феме, пік діяльності яких припав на XIV-XVI сторіччя, були покликані звільняти землі Священної Римської Імперії від єритиків, клятвопорушників, магів, язичників і т.д. вне залежності від його матеріального стану та соціального статусу, без гніву і пристрасті. В 1470 році виклик до суду був надісланий навіть імператору Фрідріху...Підпорядковані архієпископу Кельнському суди проіснували до XIX, останній з них відбувся в 1811 році в Мюнстері. Це лише один з етапів втілення ідеї Ідеального правосуддя, ціною якого у всі часи було і залишається людське життя .
 
|
